Підбір димососа для котельної

Як правильно підібрати димосос?
З цією задачаю стикався кожний проектувальник котельної. І не важливо, котли парові чи водогрійні, для промисловості чи для комунального господарства, для комерційних приміщень чи для дому. В кожному з випадків підбір димососа, як і самого котла, справа відповідальна и дуже серйозна. Бо від правильно вибраного обладнання залежить багато що: собівартість проекту, затрати на експлуатацію, ефективність роботи і безпека.

Принцип створення тяги в котлі

Однією із самих важливих умов роботи котельного агрегату є наявність тяги. Тяга виникає завдяки різниці тисків на вході повітря в топочную камеру і на виході гарячих газів із неї.

Розрізняють два види тяги:

• природна;
• штучна.

Природну тягу в котлі можна створити завдяки використанню димової труби. Але такий варіант будет дієвим тільки у випадку відсутності у газовому тракті великих аеродинамічних опорів. А фізика самого процесу природної тяги така, що рух повітряної маси на протязі усього газового тракту виникає за рахунок різних густин атмосферного повітря, який надходить в котел, і горячого газу, що виходить із димової труби.

Примусову тягу в котлі створюють за допомогою тягодуттєвих машин. До їх застосування приходять у випадку, коли димова труба не забезпечує достатньої тяги у зв'язку з конструктивними особливостями котлоагрегату і великого опору газового тракту.

Тягодуттєві машины включають в себе два типи обладнання:

• димососи (для витягування гарячого газу из котла);
• дуттєві вентилятори (для подачі повітря в топочную камеру).

Як подібрати димосос

Підбір димососа роблять на основі проектно-технічної документації котельної: використовують дані аеродинамічних характеристик котла і повітряного тракту, враховують режим работи котельної, тип палива і необхідність подтримання розрідження в топці котла 20-40 Па (залежить від індивідуальних особливостей котлоагрегату).

Продуктивність димососа повинна бути такою, щоб при номінальній потужності котла забезпечувалось видалення газів, що утворюются при сгоранні палива, і подтримувалась необхідна тяга. Витрату продуктів згорання визначають із теплового розрахунку котла, а опір газового тракту – із його аеродинамічного розрахунку.

ППродуктивність димососа (м³/ч) можна розрахувати по формулі:

Q = 1,05 B·V·T / 273,  де

B - витрата палива, кг/ч;
V – питома вага вихідних газів, м³/кг;
T - температура вихідних газів, К.

Коефіцієнт 1,05 – це «запас», який приймають для врахування змін якості палива, забруднення поверхні нагріву і газового тракту, технічних допусків на відхилення напірних характеристик.

Потужність димососа (кВт):

N = Q·∆p / (3600*10³η),  де

Q - продуктивність, м³/ч;
∆p - гідравлічний напір, Па;
η - ККД димососа.

Якщо тяга та дуття організовані правильно, то коефіцієнт надлишку повітря в топці буде оптимальним і процес горіння проходитиме максимально ефективно:

• паливо згорає повністю;
• відсутній надлишок повітря (в топці немає зон із недоліком кисню), який веде до втрати тепла з вихідними газами;
• немає нестачі повтря, яка може стати причиною утворення сажі.

З цього зрозуміло, що до вибору димососа і дуттьового вентилятора потрібно відноситись з усією відповідальністю.

Підбір дуттьового вентилятора ми розглянемо у наступній статті.